Вы не авторизованы.

Добро пожаловать в Мегабит Клуб — Рубежное, Северодонецк, Лисичанск! Если это твой первый первый визит сюда, то прочитай, пожалуйста, Правила и Справку. Ты можешь зарегистрироваться и получить полный доступ к возможностям Форумов. Используй регистрационную форму чтобы зарегистрироваться или узнай больше о процессе регистрации. Зарегистрированные пользователи могут войти в Форумы тут.

Сообщения: 4,056

Месторасположение: Рубежное, Харьков

Модификатор репутации: 20

  • Отправить личное сообщение

61

21.01.2018, 15:33

От, панове, ще одну із причин описано у публікації 2010-го року. Наведу ряд цитат:

Quoted

І справді, чому дивуватись? Україна з першого дня незалежності де-факто живе як позаблокова держава, чию зовнішню політику можна схарактеризувати терміном «багатовекторна невизначеність». Тепер це просто зафіксовано на папері. Так, саме невизначеність, бо з позаблоковістю вчинили за принципом «взула й забула» – реальний зміст, а головне – комплекс зобов’язань, що його вимагає цей статус від державної машини, схоже, нікого не хвилює.

... найпоказовіше те, що автори й ідеологи закону чітко зупинилися на терміні «позаблоковість». А чому, приміром, не офіційно визнаний «нейтралітет»? Чи це питання в принципі порушували? Для багатьох політиків і навіть тих, хто претендує на звання «експерт», ці поняття тотожні, й усе ж таки… Антагоністи НАТО не так давно активно наводили як приклади досвід Швейцарії чи Австрії, чий нейтральний статус офіційно визнано на міжнародному рівні, а нейтралітет останньої, приміром, більш як півсторіччя закріплено гарантіями переможців у Другій світовій війні. Проводячи паралелі між цими країнами та Україною, «нейтрали» не переймалися кардинально різними історичними шляхами та геополітичними обставинами. Потрібна була чиясь яскрава калька. Тоді чому б не спробувати зараз, коли отримано практично всю повноту влади?

Відповідь дуже проста – неможливість/небажання виконати один із трьох базових постулатів-заборон для держав – претендентів на офіційно визнаний нейтральний статус. Ідеться про неучасть у збройних конфліктах, про ненадання своїх військ для війн із іншими державами; непостачання сторонам конфліктів зброї й товарів воєнного призначення; ненадання своєї території для використання будь-якою воюючою стороною. З виконанням перших двох норм жодних проблем не було й виникнути не повинно. А ось дотримання третьої автоматично передбачає перенесення бази російського ЧФ із території України…

Після того як у Харкові присутність іноземної військової бази на території Криму (нагадаємо, її використовували під час збройного конфлікту з Грузією) добровільно пролонговано фактично «назавжди», розмови про нейтралітет утратили будь-який практичний зміст. Цікаво, чи підписання харківських угод якимось чином пов’язували з подальшим удосконаленням Закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»? Тому законодавче затвердження позаблоковості радше схоже на якнайшвидше виконання зобов’язань Партією регіонів перед побратимами з Кремля, аніж перед власними виборцями.


Quoted

Корисно зрозуміти, що така поведінка держав стосовно України є природною. Цілком нормально, коли Вашингтон, Москва або, наприклад, Бухарест обстоюють власні національні інтереси, які й вони суперечать пріоритетам інших. Просто позаблокова Україна мала б робити те саме. Насампедед усвідомити, що позаблоковість диктує значно жорсткіші вимоги до забезпечення обороноздатності країни, при цьому виключно власними силами. А з цим у нас зовсім кепсько.
...
Юридичне утвердження позаблокового статусу в Україні відбулося на тлі деградації збройного потенціалу армії внаслідок перманентного нехтування державою потреб Міноборони з оснащення сучасними системами озброєнь. Саме рівень техніки плюс підготовлений кадровий склад визначають професіоналізм будь-якого війська. А не відмова або повернення до призовної системи – тема, яку експлуатують наші політики всіх кольорів. Озброєння та військова техніка (ОВТ), якими оснащені Збройні сили України, – це не вчорашній, а позавчорашній день. Ці зразки розробляли півстоліття, в кращому випадку 40 років тому. Їх моральне старіння та неможливість надалі продовжувати експлуатаційний ресурс досягли свого піку. Це стосується всіх без винятку родів військ.

Такий стан справ обумовлений хронічним недофінансуванням статей бюджету оборонного відомства, покликаних забезпечити розробку та закупівлю нових систем озброєнь, а також ремонт техніки. Таку ситуацію з «бюджетом проїдання» спостерігаємо протягом багатьох років, коли навіть максимально мінімізовані заплановані бюджетом кошти не виділяли в повному обсязі (див. Фінанси співають). Нинішній же 2010 рік у цьому сенсі для війська є просто втраченим. Адже після останньої урядової корекції за загальним фондом на основні збройові статті бюджету Міноборони (розробка, закупівля, ремонт) передбачено «аж» 88 млн грн, із яких на сьогодні сплачено 7,1 млн.

Це при тому, що за вже виконані роботи в рамках прийнятих раніше (насамперед у 2007 році) проектів Міноборони повинно сплатити підприємствам національного оборонно-промислового комплексу 1,2 млрд грн. Ідеться про модернізовані літаки МіГ-29 і Су-25, радіолокаційні станції «Пелікан» та П-19МА, модернізований зенітно-ракетний комплекс «Оса-АКМ», танки «Оплот» і «Булат», прийняті на озброєння протягом 2005–2010 років, які готові до серійного виробництва, однак до бойових частин не надходять через брак фінансування.

І це верхівка айсберга. Прийняту й затверджену Указом президента Державну програму розвитку озброєння та військової техніки на період до 2015 року остаточно зірвали – її виконують максимум на 20%. Відповідно до держпрограми щорічне фінансування для нових систем озброєнь мало б становити 3,9 млрд грн на рік. Відтак у підвішеному стані опиняються програми створення військово-транспортного літака Ан-70, національного корвета, автоматизованої системи управління протиповітряною обороною (АСУ ППО), багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан», високоточних засобів ураження, подальшої модернізації бойової авіації та систем ППО тощо.




http://cacds.org.ua/ru/publications/118
Я всегда налегке, в дороге,
Мои приметы - дождевой плащ, и добрая обувь, и палка,
срезанная в лесу...

Сообщения: 4,056

Месторасположение: Рубежное, Харьков

Модификатор репутации: 20

  • Отправить личное сообщение

62

04.01.2019, 16:09

До речі, про "зійшлися б десь на середині списку". Місцями аналогії притягнуті, як на мене, але сама "тактика салямі" дуже схожа

Quoted

"Ми клянемося не вдаватися до сили". Таку кривоприсягу виголошують 600 депутатів рейхстагу разом з Гітлером після того, як німецькі війська, порушивши попередні договори, входять у Рейнську зону. "Если надо для святого дела, будем врать всей страной", - через багато років скаже пропутінський публіцист, автор гібридних концептів "Русская весна" та "Атомное православие". Чим іще подібний сучасний Кремль до тогочасної Рейхсканцелярії - читайте: http://texty.org.ua/d/2018/putler/
Я всегда налегке, в дороге,
Мои приметы - дождевой плащ, и добрая обувь, и палка,
срезанная в лесу...